У 1941 році після окупації Києва нацисти вирішили вилучити з обігу радянські гроші, замінивши їх на спеціальні окупаційні марки. Курс для населення був невигідним і на чорному ринку все одно надавали перевагу старим радянським рублям.

Тому в липні 1942 року на території райхскомісаріату України було введено нові гроші – карбованці. Купюри друкувалися в Німеччині, а зображувалися на них портрети «щасливих простих людей» – селян чи робітників.

Анатолій Кузнєцов згадував цю реформу у повісті «Бабій Яр»: «У меня в кармане была получка, новые украинские деньги. Советские деньги перестали ходить в один день. Вдруг было объявлено, что советские деньги недействительны. Вместо них вышли отпечатанные в Ровно «украинские». По-моему, это была одна из самых незапутанных денежных реформ в мире: выбрасывай прежние деньги на помойку, и точка.
Новые деньги отпечатали на очень скверной непрочной бумаге, с одной стороны — свастика и надписи по-немецки, с другой — тоже по-немецки, и по-украински: «Один карбованець».

Рейхскомісар Еріх Кох заявив, що населення повинно здати усі радянські рублі, а натомість отримати карбованці, впровадженням яких займався утворений в Рівному Центральний емісійний банк. Щоправда, купюри в один і три рублі, радянська розмінна монета, окупаційні рейхсмарки і пфеніги зберігалися в обігу, але банкноти з Леніним підлягали вилученню. Суми понад двісті рублів оформлялися як “безвідсотковий банківський вклад”, про який на руки мала видаватися розписка. Звичайно, на таких умовах позбуватися радянських грошей ніхто не хотів і вони продовжували використовуватися, незважаючи на загрозу покарання.

Поразки німецької армії на фронті також не додавали популярності новим «рівненським» карбованцям, і населення намагалося позбутися їх якомога швидше, навіть по заниженому курсу, а з поверненням радянської армії до Києва ці гроші остаточно вийшли з обігу.