Старовинний і таємничий Андріївський узвіз бачив чимало закоханих людей і може розповісти не одну романтичну історію.
Одна з таких легенд пов’язана з ім’ям видатного українського письменника і вченого Миколи Костомарова. У 1845 році він приїхав до Києва, де влаштувався викладачем в пансіоні Л. О. де Мельян. Її чоловіком був відомий у Києві мсьє де Мельян – рідний брат кривавого революціонера Робесп’єра, радикалізм якого приголомшив не тільки Францію, а й усю Європу.
В цьому ж пансіоні навчалась п’ятнадцятирічна польська красуня Аліна Крагельська. Він згадував: «13 лютого я заручився з дівицею Аліною Крагельською…Весілля наше було призначене після Великодня, на Хоминому тижні, 30 березня 1847 року…Вважаючи свою стару квартиру тісною і незручною для майбутнього сімейного життя, я переїхав на іншу в тому ж Старому місті, у будинку Монькіних, біля Андріївської церкви. Квартира ця вирізнялася чудовим видом, з галереї відкривався прекрасний пейзаж: унизу розкинувся Поділ, далі –світла смуга Дніпра, а за нею –широка панорама лугів і лісів».
Саме тут 28 березня 1847 року, за день до весілля, М. Костомарова арештували як члена Кирило-Мефодіївського товариства. Наречена поїхала за ним до столиці. «…Наступного ранку моя мати, побачивши мої запухлі від сліз очі й лице, покликала мене до себе, приголубила і сказала, що за порадою найдобрішого татуся ми поїдемо в Петербург з Тетяною Петрівною, оскільки було б непростимо залишити її в такому тяжкому горі і відпустити саму в таку далеку дорогу; до того ж ми не лише допоможемо їй швидше довідатись про долю її сина, але й самі не будемо мучитись невідомістю» . 14 червня 1847 року Костомарову, який перебував у Петропавлівській фортеці, було дозволено побачення з нареченою. Вона просила «берегти здоров’я і надію», обіцяла, що розлука не завадить їх любові. Але науковець боявся після суду зв’язувати з Аліною своє, як він вважав, пропаще життя.
Повернувся він на Андріївський узвіз аж улітку 1873 року. «Я вирушив разом з Павлом Чубинським відвідати Братський монастир і, повертаючись з Подолу через Старе місто, проїхав повз будинок, у якому 26 років тому була моя остання квартира в Києві і де я був арештований…усе тут залишилося таким самим, як і чверть століття тому…Я зайшов у скляну галерею, яку відразу ж упізнав, потім у кімнати –усе було як і раніше, наче подія, що сколихнула все моє життя, сталася тільки вчора». Костомаров розповів Чубинському деякі подробиці свого арешту і на запитання «Чи відома доля його колишньої нареченої?», той відповів, що на жаль, ні. Увечері того ж дня Чубинський у якихось знайомих випадково довідався, що Аліна Крагельська овдовіла, має трьох дітей, і завтра її чекають у Києві…
Вони повінчалися у травні 1875 року.
Очень интересная история, раньше не слышал. Как писатель Костомаров мне тоже очень нравился. Хороший человек был.
Да, печальная история любви! Но жизнь очень интересная штука, поэтому и преподносит различные коррективы, порой очень меняющие будущее людей.
Очень грусная история любви.
Да, раньше для любви было очень много преград! История очень печальная, но такова жизнь.
История печальная, но все же радует то, что хоть в конце жизни они воссоединились!
В те времена все так и было, сажали, разлучали влюбленных, ломали жизнь. Хорошо, что те времена уже далеко позади и в нашей жизни такого уже практически не встретишь!
Да, печальная история, но все-таки любовь победила. Через только лет они встретились. Да, женщина не ждала его, вышла замуж, родила детей, но судьба расставила все на свои места.
Да, история настоящей любви!