У 1918-1920 роках влада в Україні постійно змінювалася, йшла війна. Справжніх банкнот і монет не вистачало настільки, що повсюдно випускалися сурогатні гроші та бони.

Взагалі, перші загальноукраїнські гроші надрукували ще 1 січня 1918 року. Це були 100-карбованцевих купюри, виконані в українському стилі, але відповідні російським рублям. 3 березня 1918 року грошовою одиницею в країні стала гривня. Але до її реального впровадження залишалося ще декілька місяців.

У той же час різні міста, зокрема й Житомир, випускали власні гроші, якими можна було розраховуватися і в Києві. Тож булгаковський Ларіосик, приїхавши з Житомира до Турбіних на Андріївський узвіз, за квартиру розплачувався саме такими карбованцями, з незвичайною абревіатурою «Ж.М.У» (Житомирське міське управління).

«Лариосик снял френч, обнаружив необыкновенно грязную рубашку, вооружился ножницами, вспорол черную лоснящуюся подкладку френча и вытащил из-под нее толстый зелено-желтый сверток денег. Этот сверток он торжественно принес в столовую и выложил перед Еленой на стол, говоря:

— Вот, Елена Васильевна, разрешите вам сейчас же внести деньги за мое содержание. Здесь восемь тысяч, — говорил Лариосик, двигая по столу пачку, похожую на яичницу с луком, — если мало, мы подсчитаем, и сейчас же я выпишу еще».

Гроші ці, номіналом 1, 2, 5 карбованців, згідно напису на лицьовій стороні знака «цілком забезпечувалися Державними кредитними квитками і в 5% короткостроковими зобов’язаннями Державної Скарбниці, захованими в Житомирському відділенні Державного Банку». Це підтверджувалося підписами «Бухгалтер» і «Міський Голова». Квитки були виготовлені на простому папері непоганої якості.

Такі гроші, не дуже презентабельні і не дуже надійні, зіграли однак свою роль, дозволивши в 1918-1920 роках хоч якось функціонувати українській економіці і утримувати комунальні та соціальні служби.