Надзвичайно популярну нині трипільську культуру відкрив більше ста років тому археолог–аматор Вікентій Хвойка. Народився він у чеському селі Семині, закінчив комерційне училище і влаштувався на роботу садівником у Празі. Причиною, яка змусила Вікентія Хвойку переїхати до «матері міст руських» було нещасливе кохання. У Києві він заробляв на життя уроками німецької мови, малюванням та фехтуванням. Пізніше почав вирощувати нові для цих земель сорти чеського хмелю та проса.

Виходило це у Вікентія В’ячеславовича дуже добре, його селекційні досягнення було відмічено на сільськогосподарських виставках у Ромнах та Харкові, а пізніше він навіть отримав срібну медаль на престижній Паризькій виставці і став членом французької аграрно-промислово-технічної Академії. Перші друковані праці Вікентія Хвойки присвячено саме агрономії.

Але все його життя змінила одна пожежа. В селі Петрушки під Києвом Вікентій В’ячеславович орендував ділянку землі для вирощування хмелю. В одному з господарчих сараїв виникла пожежа, внаслідок якої було знищено і врожай і навіть особисті речі та документи Вікентія Хвойки. Копаючи фундамент для нового сараю, майбутній археолог знайшов давньоруські браслети. Ці знахідки він продав колекціонерам за 60 рублів і таким чином трохи підправив своє матеріальне становище.

Так Вікентій Хвойка відкрив для  себе археологію. А невдовзі, у 1893 році, зробив своє перше серйозне відкриття—знайшов Кирилівську стоянку палеолітичних мисливців на мамонтів. Чутки про мамонтів поширювалися серед киян, і київські бабці вирішили, що кістки цих тварин мають чудодійну цілющу силу та кинулись їх збирати. Археолог огородив місце розкопок та приставив туди сторожа, але ці заходи допомогли мало. Тому він змушений був пришвидшити темпи розкопок, а всі знахідки відразу описувати та забирати з місця розкопок.

Ставлення до удачливого аматора серед науковців було різним. Граф Бобринський, голова Імператорської археологічної комісії, казав, що Вікентій Хвойка – «дилетант без диплома», «любитель-археолог без будь-якої наукової підготовки». А Степан Тимофійович Голубєв, мешканець Андріївського узвозу й професор Київської Духовної Академії, вважав, що капище, відкрите дослідником на Старокиївській горі, то залишки льохів ХVІІІ століття.

Тим не менше, Вікентій В’ячеславович зробив ще не одне сенсаційне відкриття. Він розкопав залишки палацу Володимира на Старокиївський горі, які журналісти відразу назвали «київським форумом». Крім знаменитої трипільської культури, Вікентій Хвойка знайшов також великі могильники біля сіл Черняхів та Зарубинці. І заговорили ще про дві нові культури – зарубинецьку та черняхівську.

Копав дослідник-аматор і на Андріївському узвозі, в колишній садибі Муравйова (№38). І деякі з його знахідок потрапили до нашого музею.

За  книгою Івана Чернякова «Вікентій Хвойка 1850-1914»