22 березня 2019 року стартує новий проект, присвячений 130-річчю від дня народження видатного киянина, співака та поета Олександра Миколайовича Вертинського (1889-1957). До ювілею видатного майстра Музей Однієї Вулиці підготував виставку «Киев – Родина нежная», де простежуються маловідомі київські сторінки життя шансоньє.
Його ім’я довгий час ототожнювалося лише з російським та емігрантським середовищем, але зараз настала нагальна потреба повернути цю видатну особистість до української культури.
Олександр Вертинський розпочинав свою творчу діяльність на початку ХХ сторіччя у Києві, де народився і який завжди обожнював. Тут він вперше вийшов на сцену, став писати та друкуватися, звідти вимушений був емігрувати.
Після 25-ти річного вигнання Олександр Вертинський приїхав на гастролі у Київ. Впродовж п’ятнадцяти років, до кінця життя, він бував у нашому місті по декілька разів на рік з вражаючими концертами, виступаючи на багатьох театральних майданчиках міста. В ті ж самі роки О. Вертинський знімався в трьох художніх фільмах на Київській кіностудії (нині Національна кіностудія імені О. Довженка), граючи свої ролі українською мовою. «Наталья Михайловна Ужвий как-то на съемке сказала мне: – То что вы выучили язык, это еще понятно – язык можно выучить, но откуда у вас подлинные украинские интонации? И тогда, чуть не плача от радости, я ответил ей: – Ведь я здесь родился! Это же моя Родина!», – розповідав актор.
Квінтесенцією відношення О. Вертинського до рідної землі, окрім знаної поезії «Киев – Родина нежная», є нещодавно знайдений лист, в якому він зазначав:
«Как бы я хотел жить и умереть здесь. Только здесь! Как жалко, что человек не может выбрать себе угол на земле! Что мне Москва? Я не люблю её. Я всей душой привязан к этим камням, по которым я шагал в юности, стирая подмётки, к этим столетним каштанам, которые стояли тогда, и будут стоять после моей смерти, как подсвечники, как паникадила! Вся эта священная земля Родины!
Україна – рідна мати… Иногда мне кажется, что я делаю преступление тем, что пою не для неё и не на её языке!..»
